«Чому Кайдашеві звички» живуть серед нас?

Повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» має непересічне значення: вона примушує людей замислитися над своїм життям, допомагає очистити наші душі від скверни, егоїзму та жадоби, зрозуміти, що наші сварки і бійки смішні, бо найдорожче у сім’ї — це мир, злагода і спокій.

Щоб студенти  1-го курсу краще змогли розібратись у життєвих проблемах на прикладах героїв «Кайдашевої сім’ї», їм було запропоновано попрощатись з героями, зігравши їх.

Добре справились з цим студенти  111-КІ групи,112-КІ групи та 151-П групи.

Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак, І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків — діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачимо, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Але хай Кайдаші були   неосвічені, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними? Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але  здається, що це тільки, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках». Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все.

«Кайдашеві звички», на жаль, ще живуть серед нас. Але що цікаво — сміятись над Кайдашами — сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!

Залишити коментар

Ваш e-mail не будет опубликован.



*