Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. На жаль викладачі та студенти Первомайського фахового коледжу схилили свої голови у глибокій скорботі… З0 квітня 2024 року загинув студент 451-П групи Назарій Шевченко.
Назарію у січні 2024 року виповнилося лише 19! Але його сумління рік тому спонукало хлопця повернутися із – за кордону, де він був у евакуації , і стати до лав ЗСУ. Таким блискавично коротким, але вражаюче героїчним було його життя. « Я не можу ховатися від війни, яка загрожує існуванню всього, що мені дороге!» – була його відповідь на численні умовляння залишитися вдома…
На фронт він пішов добровільно. Воював в одному з підрозділів « Азова» на Луганщині.
Невимовний сум розриває серця всіх, хто знав і любив Назарія! На превеликий жаль він відійшов у вічність, поповнивши небесне воїнство, став легендою і символом силу духу справжніх українців, що віддавали і віддають свої життя за волю і честь Батьківщини!
Всі студенти , викладачі та співробітники Первомайського фахового коледжу, стоячи на колінах у живому коридорі , проводжали Назарія в останню путь!
Проститися з героєм до його дому в Мигії зібралися сотні людей. Серед них були його одногрупники, односельчани, однокласники, побратими по службі, знайомі, співробітники його рідних. Тут не соромилися і не приховували сліз …Втрата страшна і непоправна, але не марна!
Поховали мужнього героя Шевченка Назарія на Мигійському сільському кладовищі, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання з загиблим воїном.
Останню шану побратиму віддали воєнним салютом.
Спи спокійно, Солдате.
Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг
назавжди залишаться в наших серцях.
Вічна пам’ять захиснику України!
Ніколи не забудемо…
Герої не вмирають! Героям слава!