До дня пам’яті чорнобильської трагедії, яка сталася 26 квітня 1986 року, в низці груп Первомайського фахового коледжу пройшли заходи , присвячені подіям 37- річної давнини. Класний керівник 331 – ВД групи Н.М.Чумаченко підготувала для студентів презентацію на тему «Чорнобиль – біль і трагедія України», в якій було відтворено хронологію подій, наслідки аварії, а також всі учасники заходу вшанували хвилиною мовчання ліквідаторів страшної аварії, бо не має права забувати тих героїв, яким завдячуємо життям.
Студенти розповідали також, що вони знають про Чорнобиль. Зокрема, Олександр Марченко розповів, що його дідусь, який працював пожежником, теж був залучений до ліквідації вогню на ЧАЕС. Його серед ночі викликали і направили їх підрозділ у Чорнобиль. Після чого дідусь втратив здоров’я, але прожив до 74 років.
На ліквідацію аварії залучили понад 500 000 осіб, понад 10 000 людей загинули. Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики.
Загалом вимушено покинули дім понад 300 000 осіб.
Здавалося, що найстрашніші події відбувалися перші дні та тижні після вибуху. Але від наслідків катастрофи люди оговтуються досі. Радіація вплинула на здоров’я тисяч людей, які отримали інвалідність. Частина територій України стали сірою зоною, де неможливо жити і небезпечно перебувати.
Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження. Вимерлі міста та села.
Нові емоції — шок та страх, Чорнобиль викликав у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Увага до ЧАЕС загострилася, коли росіяни окупували станцію. Деякі українці злякалися можливого ядерного вибуху більше за війну, і саме зі страху нової катастрофи на ЧАЕС терміново кинулися вивозити дітей.
Героїчними зусиллями ЗСУ нова біда в Чорнобилі знову була зупинена!
Студенти з вдячністю говорили про всіх , хто 37 років тому і рік тому захистили світ від неминуче жахливих наслідків Чорнобиля. Аврія на ЧАЕС – трагедія без строку давності! Треба про це пам’ятати!